Як комісія з депетики розцінила лайку і погрози секретаря Олексюка

НОВИНИ

Наше місто
Вхід на сайт

Як комісія з депетики розцінила лайку і погрози секретаря Олексюка

PostDateIconСереда, 25 лютого 2015, 19:46 |

Поведінку секретаря Бучанської ради Василя Олексюка, який нам сказав, що нас “уриє”, розглядали на комісії з регламенту та депутатської етики. Це питання ініціювали члени ГО “Комітет виборців України”.

  Я входжу до цієї організації і їм розповів про цей інцидент під час нашої чергової зустрічі й обговорення якості нашого місцевого самоврядування в Бучі. 

Головувала на комісії депутатка Ірина Корольова, яка якось вже відзначилась своїми образними поглядами на етику і життя у залі засідань ради і розповіла всім притчу про лайно (ця притча на відео з 2 хв 25 сек).

Переглянути ВІДЕО

Інші ж члени комісії не дуже воліли розглянути поведінку Олексюка. До розгляду мого питання досидів лише один з них – Андрій Бєлоруков. Тобто кворуму, аби ухвалити якесь рішення, не було. Але от розмова вийшла цікава. 

Василь Олексюк відвідав засідання власною персоною. 

Окрім цих депутатів та ще кількох громадян, на комісію завітав й екс-юрист Бучанської ради Ігор Бартків, який у 2002-му році готував злочинне рішення про переведення 890 га лісу під забудову, разом із головою міського осередку партії “Нові обличчя” Іваном Лисенком. Останній позиціонував себе раніше як журналіст-опозиціонер. 

Саме Лисенко, як я вже наголошував, був свідком того, як Олексюк із нами спілкувався й зачувши про заяву в міліцію відмовився бути свідком. Така поведінка Василя Олексюка, як на мене, була неприпустима для службовця, що займає таку посаду й працює на нас за наші ж податки.

  Головуюча Корольова була напрочуд чемною до представників громади і з її слів було видно, що вона хотіла, аби сторони, причетні до неприємної історії, тобто я та Василь Олексюк, пішли на мирову.

Голова нашої ГО “Комітет виборців України” теж запропонувала вирішити це питання у вузькому колі й залагодити конфлікт за чашкою кави. Я погодився, повіривши в те, що людина може розкаялась і під час розгляду цього питання вимкнув камеру, оскільки мова йшла саме про мирову й ми нібито вже домовились, що спробуємо порозумітися. 

Але у глибині душі не вірилось, що Олексюк, який не раз поводив себе нетактовно у соцмережах навіть з жінками у день їхнього народження, визнає свою помилку й вибачиться.

І я не помилився. Щойно я вимкнув камеру, як почався новий спектакль.

  Бартків витягнув свій планшет і почав знімати Лисенка. Щойно об’єктив навели на Лисенка, його як підмінили. Він на підвищених тонах закинув, що в моїй попередній авторській колонці все написне – неправда.

  До того ж звертався до мене на “ти”, хоча я попросив його, так як ми не родичі, звертатися до мене на “Ви”, бо я вважаю, що в приміщенні, де засідають місцеві урядники, варто одине одного поважати, хоча б під час обговорення. 

Іван Лисенко розтлумачив мені, що буде звертатися все ж таки на “ти”, бо він мене “значно старший” і до того ж сказав, що він зі мною на “ти” ще й тому, що просто мене не поважає. Хороший початок для мирової, подумав я.

Ну, зі свого боку, я роз’яснив цьому “добродію”, що мою повагу він давно вже втратив. Але мене дуже цікавило, що ж такого неправдивого, на його думку, я написав у своїй колонці. 

Лисенко заходився зачитувати абзаци з моєї авторської колонки й, на його думку, неточність полягала у тому, що він не пішов з Олексюком, а лишився, і що Олексюк вжив щодо мене зовсім інші слова. 

І от тут замість того, щоб розглядати некоректну поведінку секретаря ради Олексюка, почали розбирати… мою публіцистику. 

Але Лисенка цікавила навіть не так моя колонка. Його цікавило, хто ж є автором цієї публікації. 

До відома Лисенка я довів, що статтю написав я, але в співавторстві. Мені здавалось, що це очевидно. 

Бо й дійсно, майже половина статті – це вирізки зі  статті Бартківа з газети “Бучанські новини”. Тому, його авторство цих матеріалів, які стали частиною моєї колонки, – беззаперечне.

  Та й більше того, там є коментар прокуратури, наданий на запит редакції “Громади Приірпіння”. То не всі слова в колонці – мої власні і там це чітко видно, бо виокремлена пряма мова прокуратури, і статті Бартківа теж вирізняються від мого тексту. А за законом, той хто дає інтерв’ю, має свої авторські права. У даному випадку – немайнові, бо гонорарна система в “Громаді Приірпіння” для дописувачів відсутня.

  А всі майнові права я дотримав. Автори – прес-служба та Бартків – зазначені. Тому як можна питати очевидні речі? Як я сам замість прес-служби прокуратури напишу їхній коментар?

  Лисенко після того, як я сказав, що колонка написана у співавторстві таки вирішив свідчити у цій справі. Тільки от свідчив він не про те, що Олексюк казав, а про те, що, на його думку, я – брехун. І це при тому, що у коментарі під моєю публікацією Лисенко визнав, що були і погрози, і нецензурна лексика.

Припускаю, що Лисенко міг і не чути саме фрази “я вас урою”, бо підійшов дещо пізніше, але інші погрози і лайку чув, як бачимо, стовідсотково. Сам підтвердив. 

І оскільки Лисенко “набагато старший”, то, аби зрозуміти, що ж мав на увазі Олексюк, коли таке казав, звернемося до енциклопедії. Треба ж людині, яка відсиділа за злочин, розтлумачити цей соромітницький вислів.

Зачувши, що є співавтори Бартків вже без настрою вимкнув планшет. Дуже вже хтів, либонь, почути, що я писати не вмію і що ази клавіатури знає тільки одна людина в Приірпінні – Олена Жежера. Дійсно, куди мені члену Комітету виборців України до того, щоб написати текст. 

От який я був би вдячний, якби Бартків таки виклав те відео в Інтернет на загал. 

Та повернімося до засідання комісії депутатської етики, яка мала розглянути, чи може такі речі казати людям секретар ради. Любов Кучеренко все ж наполягала, щоб ми з Олексюком якось залагодили цей конфлікт. 

Але після такого фарсу я вже був категоричний і сказав, що не збираюся миритися, оскільки ці люди, замість того, щоб дійсно спілкуватися, обговорити й вирішити проблемні питання, які хвилюють будь-кого, хто себе поважає, просто перетворили все на цирк.

  На засіданні по суті замість того, щоб розглянути поведінку секретаря ради, яка обурює тих, хто вже з ним мав “щастя” спілкуватись навіть в Facebook, розглядали мою авторську колонку. 

У Приірпінні вже були такі спроби впливнути на те, що друкують “інакомислячі”. Так Гостомельська рада навіть рішення увалила, щоб статті перед друком давали їм на вичитку. А в Коцюбинській селищній раді на засіданні аналогічної комісії розбирали доцільність написання статей на “Українській правді”.

  У Бучі склалась ще гірша ситуація. Тут за цензуру взявся той, хто кілька років себе бив у груди й називав опозиціонером та журналістом. “Брехуном” тоді був для Лисенка не я, а забудовник Володимир Карплюк. Але згодом Лисенко очолив партію Карплюка “Нові обличчя” в нашому місті й відео з Карплюком щезло з Інтернет-простору, як і сайт “Буча є Буча”…

Це може така тенденція чи хитра стратегія опозиціонерів влаштовуватись до брехунів і запеклих ворогів на роботу? Може, Лисенко тепер як подвійний агент, що діє під прикриттям? 

То я з нетерпінням від нього чекаю, коли ж він принесе нам нові факти й докази проти іменитих корупціонерів регіону. 

З огляду на те, що комісія так і не вирішила проблеми з депутатською етикою секретаря ради, а міліція досі не зробила жодного кроку для здійснення слідчих дій і не внесла відомості щодо кримінального правопорушення в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань, я вирішив звернутися безпосередньо до суду зі скаргою.

“Нагадаю, що Олексюк вже проходив в кримінальній справі по катуванню бучанця Романа Перекопського. Катував він його, згідно з свідченнями, разом з Андрієм Блонським, який зараз в АТО, в присутності тодішнього депутата Бучанської ради Ігоря Бартківа.Є всі підстави вважати, що наслідком цих катувань стала передчасна смерть молодого хлопця. Справа була, як на мене, безпідставно закрита екс-прокурором Ірпеня Павлом Оніщенком, який від влади отримав ділянки в лісі,” – наголошує активіст Віктор Бархоленко.

“Так ось правоохоронним органам потрібно зараз звернути увагу не лише на ситуацію з погрозами Селюніну, а й підняти попередні матеріали по Олексюку, який дозволяє собі публічні погрози на адресу громадян,” – додає Бархоленко. 

Як показує практика, безкарність за попередні злочини породжує нові злочини та правопорушення.


  








        Автор: Віталій Селюнін, бучанець,
          член Комітету виборців України


kotsubynske.com.ua 

.

 

Коментарі   

 
0 #2 Issac 06.05.2017, 14:57
My brother recommended I may like this web site. He was once entirely right.
This post actually made my day. You cann't imagine just how much
time I had spent for this info! Thanks!

Also visit my web-site: leather cleats adidas
(Shari: http://brandy8adams9.exteen.com)
Цитата
 
 
0 #1 Myrtis 15.04.2017, 16:28
I always spent my half an hour to read this website's articles
daily along with a mug of coffee.

Also visit my web site :: BHW: http://tiaplasales1986.mihanblog.com/post/288
Цитата
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Громадське ТБ
Курс валют